"Тому-то тепер промовляє Господь: Верніться до Мене всім серцем своїм, і постом святим, і плачем та риданням!" (Біблія, Йоїла 2:12-13)
Не приємне і "м'ясо" й "сало"...
Всемогутній помилуй Бог,
Як багато гріхів в нас стало,
Проти Тебе був кожен крок.
Ми згрішили. Малі й великі.
Всі згрішили - дочки, сини.
Ми бажаємо гріх лишити,
Нам прости і наш край спаси.
Ще до нині вино любили,
А тепер не хочем й води.
Ми згрішили, о так згрішили!..
Наше серце, Господь, зміни.
Не карай, як Содом й Гомору,
Хоч не кращі нічим за них.
Звуки всюди ридання й стону,
Й щиросердне: "Прости, прости!"
Дав Ніневії шанс змінитись
Милосердний, терплячий Бог!
...Чи не час і нам зупинитись
В мандруваннях світських доріг?
Вивіряючий "серце й нирки"
Бачить душу мою, твою.
Що для Бога даєш? Огризки?
Хоче Він тебе мати всю!!!
Не знайома мені людино,
Слово Боже візьми до рук.
Суд Господній прийде незмінно.
"Навернись", - просить Божий Дух.
Вибір: послух чи ні - за нами.
Полюбились літеплість й гріх.
Розбрат й морок поміж братами.
Час змінити на плач свій сміх!
"Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості?" (Михея 7:18)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Мечта. - Анатолий Бляшук Иногда оборачиваясь назад и вспоминая всю боль и зло, которые были моими вечными спутниками, когда я жил без Бога, у меня возникает вопрос, сколько же еще людям нужно боли, чтоб они захотели любви…? Сколько еще нужно страшных, неоправданных смертей, чтоб люди захотели жить…? Сколько еще молодых пацанов и девчонок должен скосить СПИД и наркотик, чтоб их родители поняли, что это следствие их грехов, унаследованное их детьми и еще приумноженное…? Сколько еще…?
